Небесна сотня білих журавлів ...

Ми співаємо гімн, і кладемо на серце руку,

"Плúве кáча” рве душу, з рукою на серці теж…

Дай нам Боже не впасти в зневіру – гірку розпуку,

І надалі любити свою Україну без меж.

Треба жити, боротись – і задля цього не вмерти,

Спити чашу гірку, що не має країв і дна.

Щоби світ зрозумів, нерозумний і хитро-впертий,

Що біда не у нас, а у нього – на всіх одна...

Ми свій вибір зробили – зовуть європейські зорі,

А за нами Майдану тугий і гіркавий дим.

Ми лікуємо схід – він у нас екстремізмом хворий,

Нам обрізують руки –

Донецьк, і Луганськ, і Крим.

Нас не збити з путі, і нам не страшні погрози –

Заплатили за волю, бо знали ціну клейма.

Але тільки часами на очі находять сльози –

Як хоронимо друзів. А нóвих братів нема…

Іван Гентош